Мене пройняв жах і сором за себе: я, прецінь, докладаю зусиль, будуючидуші з олжі, з брехливої історії, із спотвореної моралі, з ідей, в які, якщо по правді, ніхто не вірить, із щоденного лицемірства.
29 Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу. 3 Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток?
Покажи мені хоч одного з таких любопрахів, який має задоволення в душі своїй. А ось він: “Я сказав: “Пильнувати я будудороги свої…”35 А більше мені й непотрібно. Спаси мене, Боже, бо води вже аж додуші підійшли! дороги свої”, тобто: “Сказав: пильнувати я будудороги свої”. Сказав: пильнувати я будудороги свої”. Спаси мене, Боже, бо води вже аж додуші підійшли!
…моє смирення; будучи прахом і попелом, Тебе, невимовне Світло, призиваю: будучи немічною плоттю обтяжений, яку милостиво Бог Слово носив і Своєю смертю від ворожого рабства визволив душі наші, щоб спільники всі, які вірою тягар служіння Тобі на себе взяли, сподобилися Твоєї слави, від якої відпав лукавий сатана.
Якщо я забуду про це в годині спокуси, тоді сам стань у кривавому вигляді перед очима моєї душі, щоб її успішно відстрашити перед гріхом. Руками будутьдотикатися тіла осіб протилежної статі, на що не відважилися б в інших обставинах. Що ж буде, коли станеш перед Божим судом, де будуть важитися твої злочини?
Беверлі приходила приймати душ пізніше просто тому, що, будучи повільнішою в науці, мусила довше за інших готуватися до лекцій. Це заболіло до глибини душі. Цього семестру буду тільки готуватися до іспитів. Ступаючи всередину, я мав враження, що в будинку не було живої душі, хіба що недобрі духи. Мені раптом стало ясніше на душі від цього усвідомлення.
Своїх почуттів він ніколи не виказував, але про стан його душідосить красномовно свідчили його очі. Я одразу заявив, що в Нью-Йорку в мене донька, на хіміка вчиться, і їй доведеться покинути навчання, якщо я не роздобуду певної суми грошей. Сандер дав йому виговоритися до кінця, потім глибоко зазирнув йому в очі, ніби прагнучи добратисядо самого дна душі. Зачекайте мене, я вдягнуся і будудо ваших послуг.
А друге… Не додуші мені це весілля. А те, що не додуші мені твій план, – І плакати, каже, за тобою не буду, й до року віддамся, як ти мені в печінку в’ївся. Ні дітей не нажили, ні хату не добудували, ні багатства їй не лишив, та й Штефа слаба по-женському.
попростую до замку, і щоб мені не довелося випити за вечерею і малої чарки горілки, коли я не добуду там язиків! — З грошима я знову добуду собі коня! — Добуду, батьку… Не журись! Хоч більшість мешканців у Львові були українці, але під впливом поляків і вони занепокоїлися, хоч і не за душі свої, так за своє добро. — Не буду й добувати… —
Її гордовитість заворушилась в душі, неначе розбуркана вовчиця в норі. «Швидко буде кінець моєму вчінню; через рік я будудоктором, вийду в світ, почну жити самостійним життям… Мені треба шукати пари», – – Добре; хто вже хто, а я доконешнебуду, – Вернулась вона додому, і їй стало наче трохи легше на душі.