Результати пошуку слова: вишитими
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне
На Марині плахта-аж очі на себе бере: картата, червчата, шовком заткана; темносиня оксамитова керсетка; біла, наче сніг той, тонкого полотна сорочка з вишитими-вимережаними рукавами; на ногах – невеличкі червоні сап’янці; на шиї-намисто добре, хрести та дукачі; на голові- з квіток віночок, а кінець коси аж горить стьожками!..
КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Хусточка у пояса мережована і з вишитими орлами і ляхівка з-під плахти тож вимережована й з китичками; панчішки сині, суконні і червоні черевички.
ГРИМИЧ Марина – Варфоломієва ніч
Якраз на те саме металеве ліжко із сіткою, з вишитими хрестиком рожами, на високі подушки, на м’які перини, до лебедів, до Ромео і Джульєтти… Оце, дорогі мої, треба було б у цьому місці описати, як усе відбувалося.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя
На білому рушнику з вишитими червоними півнями лежала величезна кругла хлібина – біла-біла, наче сонце ясне, випечена з муки пшеничної, перед війною такий хліб продавали в Ярополі, носили…
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів
Спочатку натягли пару легінгів – вузьких шкіряних панчіх, що сягали аж по самі стегна, потім вузеньку хустку, яка проходила поміж ногами, а спереду і ззаду була затягнута під пояс і кінцями вільно звисала вниз, і нарешті сорочку з червоної матерії та пару мокасинів з вилогами, вишитими різнобарвними нитками.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
Одна вівця несла скатертину з вишитими по краях зображеннями тварин; інші несли на своїх широких спинах таці з дерев’яними чашками, тарілками, виделками та металевими ножами, –
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький
…одну колоритну блискучу масу червоних, жовтих та зелених кунтушів, і блискучих позолочених карет, і дорогих баских коней усякої масті, з сідлами, обсипаними перлами, вишитими золотом.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
З непокритою головою, в старовинній селянській корсетці поверх полотняної, з рясно вишитими рукавами, сорочки, вона стояла так, як вийшла щойно з двору, зі своєї хати.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Серб ходив по хатi, безперестану човгаючи турецькими патинками, вишитими срiблом.