Григір ТЮТЮННИК – Вир
Де не повернеться — всюди за ним золоте гілля росте. … Зостався я сам, як той листочок, від гілляки відірваний. … Стьобнуло його гіллям, підбігли до нього селяни — лежить на снігу, чистесенький, тихесенький, тільки в куточках вуст рожева пінка бульбашиться. … Під вербами стоять військові машини, замасковані гіллям.