Skip to content Не шелесне лист, не ворухнеться гілка. …
Лише рябок, засвистівши, пролетів з однієї височенної кедри на іншу і завмер на гілці, мов сучок, нерухомо, опустивши чубату голівку вниз і витягши шию. …
Тріснула гілка. …
По хвилі вискочив знову на дерево, вмостився зручно на гілці навпочіпки, сів, як татарин, ще й в строкатім халатику, – Присилав йому виноград, сувої синього й голубого шовку, солодощі, гілки алое. …
«Малжонка моя вірно-милая уродила мені зі мною сплоджену дочку панну Настасю першу в городі моїм, котра во всім гілі своїм, тако в лиці, яко і в знаках, котрі в мене є, притрафила й уродила». …
Може, може… Вона спала, як пташка на гойдливій гілці. Кайданці – він білоокий чоловік, дужий, як віл, а вона сухенька, мов тернова гілка, – …
Перелітавши, галка, схожа на грудку кам'яного вугілля, непорадно опустилася до гілок, а звідти додолу, в траву. …
Там – обтрушена шовковиця з гілками, простягнутими через двір; всі кажуть, під нею пічник читає в неділю. 