Skip to content
— Далебі, що добре говорить кум Журавель, — …
— Далебі, кум Журавель добре говорить, — …
— Заверни зараз у ворота, а то, далебі, зв'язати накажу. …
— Ти гарно справився, далебі! …
Далебі! …
— Та ти, чоловіче, краще зробиш, як вийдеш та уговкаєш собаку, а то, далебі, списом проколю цю влізливу тварюку.
Пошли на його лихо злеє, Щоб люди всі, що при Енеї, Послизли і щоб він і сам… За сеє ж дівку чорнобриву, Смачную, гарну, уродливу Тобі я, далебі, що дам». …
Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою, Мені приказано втекти.
Власну клятву поламавши, слова честі не зберіг, Та за хитрощі й лукавство відплачу я, далебіг! …
Не лиш люди,- біль цей вчув би навіть камінь, далебі, Для ключів Діжлійських досить сліз, що ронить він в журбі. …
Він сказав: «До вас, о друзі, я довіру всю зберіг,- Скоро з ворогом розправлюсь,- присягаюсь, далебіг!
Далебі, нема нікого, хто б мені нагадав. …
Цитьте, цитьте, золотко, жилаві курчата – це, далебі, дурниця, не варто й згадувати. …
Я таки скоро поїду додому у Вестергетланд, бо тут ночами нема спокою… А як приїду, то спатиму шістнадцять годин поспіль, далебі!
