Результати пошуку слова: дозволь

–  Дозвольте, Стратоне Стратоновичу?  Дозвольте випити з вами! –  Дозвольте доповісти, –  Дозвольте, Стратоне Стратоновичу? – Втім, якщо ти стомилася з дороги, то дозволь допомогти тобі… Він уже став на коліна, щоб зняти з неї гарні імпортні чобітки з мідними шпорами, як раптом у двері постукали.

Дозвольте, я зараз же цим займусь.  Дозвольте доповісти, товаришу командир.  Дозвольте, товаришу командир. Дозвольте сказати… – Але в чому ми через півгодини переконаємось, дозвольте вас запитати? Що доводять всі ці і багато інших спостережень, дозвольте вас запитати?.. –  Дозвольте, Іване Степановичу!

проводирю без пихи, що зборюєш брехню й твориш правду… Батьку бідняка, муже вдови, заступнику сироти… Дозволь, щоб я міг проголошувати ім’я твоє як закон в країні. Чи правда, дозволь тебе спитати, що ти взяв до себе Сару, доньку Гедеона? –  Дозволь, найясніший царевичу, –

А шкода — цікава людина — Пане графе, дозвольте мені… — — Я безмірно дякую панові президентові за цю високу честь, але… але… дозвольте завважити, пане президенте, що труднощі цього доручення рівняються честі його. Дозвольте, принцесо, представити вам нашого вченого, анахорета.

– Дозвольте… – Дозвольте, товаришу голова, я, собственно, слова не прохав. – Пробачте менi, дорогi друзi,- думаю я.- Але дозвольте забути про вас. Дозвольте посидiти. – каже Антошка й пiдходить до мого столу.- Дозвольте прикурити? Дозвольте тодi менi просто написати: в якому це буде вiддiлi?

— Дозвольте? — Дозвольте!.. — Дозвольте! — Дозвольте, містер Іван, хто вас навчив ставитись до нас з таким упередженням? — Дозвольте… — Дозвольте виконувати завдання? — Дозвольте виконувати завдання! — Дозвольте доповісти, товаришу генерал армії!— сказав Орлюк, виринувши з темряви перед генералом Глазуновим.

І дозволь наперед заперечити щодо її розуму: саме слово «дівчина» — — Я цілком згоден з вами, Марто… Дозвольте закурити. — Дозвольте запитати, коли це не секрет, — За тим, товариство, дозвольте дякувати за приємно згаяний час та перепросити наприкінці, що я прийшов незапрошений і, може, навіть перешкоджав своєю присутністю.

Дозвольте виконувати?  Дозвольте, товаришу генерал? –  Товаришу генерал, дозвольте? –  Дозвольте, товаришу генерал? Хвилиночку… дозвольте? Дозвольте за питаннячко: а чому це ви посудом не цікавитеся: тарілками, ложками, виделками, чарками… графинчиком? Дозволь продовжити? –  Так, дозвольте мені, товариші офіцери!

–  До речі, дозвольте познайомитись!  –  Дозвольте спитати, товаришу капітан першого рангу, як мій рапорт? Що ж, може, обійдеться як-небудь… Дозвольте рушати далі? – Дозвольте, товаришу командир, чай приготувати? –  Дозвольте, товаришу командир?  – Дозвольте іти? –  Дозвольте, товаришу командир, знову йти в розвідку.

–  Як здоров’я тещоньки, дозвольте довідатись? дозвольте привітати вас, як говорили колись, із законним шлюбом.  Дозвольте, Андрію Івановичу, у Москві, за даними останнього перепису, понад два мільйони жителів? – Дозвольте жилет назад. –  Дозвольте, дозвольте, – –  Дозвольте ж!