ШКЛЯР Василь – Залишенець
Я відпустив його косичку і замість того, щоб знову кинути косоокого на колоду, обернувся до хлопців: – … Серце підказувало їй, що Веремій живий, інакше чого б ото замість небіжчика клали в труну лише його одяг? … Замість гавкати – тільки облизався. … – Я так і подумав: замість моєї голови Бог узяв твою шапку.