БІЛИК Іван – Золотий Ра
СИН ЛІКА ГАЛІКАРНАСЬКОГО Вперше я познайомився з ним дуже давно, ще хлопчиком, а коли за другим знайомством нагадав йому про це, він тільки розвів руками й покрутив головою – мовляв, нічого дивного в тому нема. … Тепер, коли йому минав сорок п’ятий, у ньому прокинулася туга за вітчою землею, якісь давно забуті спогади почали невтримно манити в колись так легко покинуті рідні краї. … Колись давно–давно вже була така сутичка.