ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита
А враз біжи!» Ледве крикнув Лис Микита – Гей, як рушили з копита Барани у той сам час! … Хоч як жалібно сю повість, Мов сумную дужу новість, Вовк цареві голосив, То цариця хихоталась, Та й цар, щоб не знявся галас, Ледве в собі сміх душив. … Аж на третій день ходою Він з тяженькою бідою Ледве в царський двір приліз.