КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Вже одна із дівчат, Одарка Макотрусівна, ледве ноги волочить, піт з неї так і тече, притьмом просить музику: «Та годі-бо, дядьку!., … ледве промовила Маруся, ховаючи очі у рукав, а сама як на вогні горіла від Олениних розказів. … Ледве–ледве, сердешна, з журби не вмерла. … ледве промовила сеє Маруся.