Результати пошуку слова: лесю

Дуже смішила Михайлика й Лесю пригода з Енеєм. … — Хіба можна так, Лесю? … — Авжеж, Лесю, — … Лесю теж узяли в коло, наділи на неї вінок. … — Ходімо вже, Лесю. … Мишко, Лесю! … Правда, Лесю, будемо купатися? … Лесю більше цікавили література, мови й історія, захоплювало все героїчне. … — Лесю, Лесю!

Лесю! … – запитала Лесю Оксана Василівна.  … підтримала Лесю мати, – … Якщо Галина Іванівна переживає за Лесю, то нехай дівчина залишається вдома. … –  Тобі, Лесю, пішов п'ятнадцятий рік. … Галина Іванівна провела Лесю до Прип'яті, приказуючи: – … Юрко поглянув на Лесю. … Тепер уже, Лесю, тобі треба серйознішою бути, обачнішою.

Лесю, от жених тобі під пару, так-так! … Нічого не сказав Шрам, тілько дививсь на Лесю. … Скажи, паніматко, щиро, чи думаєш ти оддати за мене Лесю, чи в тебе другий єсть на прикметі? … Тепер уже нічого було думати про Лесю Петрові. … Да так говорячи, узяв за руку Лесю, да й поклонились обоє батькові і матері.

Навiщо ж вiн мучив її цiлий день бiля примуса?) Репортер, нарештi, побоювався, що ображена дружина не захоче пiдтримати компанiї "на пiкнiк", саме тому вiн так гаряче й насiдав на Лесю. … Як i на всяку провiнцiялку, Харкiв на Лесю справив сильне вражiння. … Валентин познайомив Лесю з харкiвцем.

Жаль мені тебе, Лесюню. … Фактично, я підло використовую тебе, Лесю, для скидання власних проблем. … «Треба розпитати Лесю детальніше про її батьків, – … – А ти усвідомлюєш, Лесю, – … Орест відчинив двері до ресторану в районі Золотих воріт і пропустив Лесю вперед. … Чи не так?- дивився Хома на Лесю – Не так, не так, –

Все далеко було: і тітка Ялосовета, і училище, навіть тато, про якого я думав щодня, бачив його останню усмішку і сльози в очах; чув його слова до тітки Ялосовети: «Лесю, рідна, доглянь хлопчика, як не вернуся. … У нас же з ним ні кровиночки рідної нема більше, тільки ти, Лесю…

Приходьки взяли Наталоччину п’ятирічну сестричку Лесю («Вона в нас тиха й смирна, як овечка, та й залишити ні з ким, повірте, хоч плач»). … І коли по обіді п’ятирічну сестричку Наталі Приходько Лесю вкладали на веранді на годинку поспати і хтось із батьків заїкнувся: «То, може, і Ан…» –