НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Місяць минув за роботою, як один день, так що молодий доктор навіть не зоглядівсь. … Минув рік. … – А мій період, надісь, ще не минув. … – обізвавсь старий батько, трохи стурбований такою небезпечною минувшістю Уласевича. … Минув ще один рік. … Та в неї ще й досі свербів язик од минувшого приємного вечора, а в серці почувався якийсь лоскот.