Результати пошуку слова: настя

Молодиця звалася Чайчиха Горпина, дочка – Настя. Настя щебече з сусiдчиною дiвчиною. I Настя тут стоїть; задумалась i на лицi мiниться. А Настя менi якось i каже: – VI А Настя вже шiстнадцятий рочок починає. Настя сиди та ший. Настя не така вдалася. А Настя шила у паниному покої.

Хмура Настя стояла позаду ніким не помічена, аж поки котрась з дівчат, інстинктивно відчуваючи, певно, студений повів, що струмився від неї, як від нечистої пекельної сили, озирнулася й скрикнула, за нею мимохіть озирнулися інші й, побачивши Хмуру Настю, розступилися, дали дорогу й вона рушила просто на мене.

знову озвалася Настя, Гапчина невістка.  Була то Настя Гноїха, бездітна вдова, на яку дяк і раніше накидав оком, але зачепити не смів, тоді ще не навчився випускати дим вухами та очима, а це тільки після того магічного дійства жіноцтво саме починало до нього липнути. – скрикнула Настя Гноїха і розплющила сиві очі.

–  Це наша дочка Настя! – смiливо промовила Настя i скоса, й гарно, й лукаво зиркнула очима на Дашковича. – сказав Дашкович, пригадуючи, яка була Настя мiзерна, та занидiла, та миршава, як була маленькою дiвчинкою. Дашкович зараз впiзнав той голос: то спiвала Настя Топилкiвна.

106].Але його дружина Настя за традиціями стояла горою. Опівночі на Різдво Матвій, Настя і Василь їхалидо церкви на «всеношну». Після церковної відправи і короткого святкування Настя поспішає додому, турбується про господарку, домашню живність: «

Настя стала розкладати свої бесаги. Не знала, бігме, не знала,— вибачилася Настя, дивлячись йому у вічі заплаканими очима.— На другу неділю певно принесу. Незадовго вийшли з канцелярії, і Настя передала Степанові жмуток грошей. Настя знову заплакала, Юрчик утирав шапчиною очі…

Еа дверях стояла дівчинка Настя Гулакова з сірими очима, сповненими цікавості. Настя причинила двері. — знов запитала Настя Гулакова. сказала Настя. сказала Настя. — спитала цікава Настя.

Спочатку, приїхавши сюди, Настя, дружина, завжди дивувалася: навіщо тут будують такі високі ганки? Настя спочатку вирішила взяти його з собою; а потім, коли загули мотори над дахами, квапливо забахкали зенітки і вдарила з рейду морська гармата, так і залишила на ліжку. Невже Настя теж стала такою?..

Так Сергій довідався, що Настя працює на двох роботах: —  Настя вагалася, їй було незручно, а водночас вона була не проти. Настя подивилася запитально на Сергія.

Тільки та сина «сповивала», а ця — доньку, смагляве оце вовченя, що його звати Настя. — Буде тому щастя, в кого жінка Настя, — — Буде тому щастя, в кого жінка Настя, — Буде тому щастя, в кого жінка Настя! Серед тих, кого прихистила школа, цього разу була й мала степовичка Настя-Анастасія, чи то пак Настуся.