Результати пошуку слова: не встиг

Її я не встигла врятувати… то хочу бодай вам допомогти. Чомусь йому здавалося, що всі ті дзвінки телефонні про його смерть, то робота Ритиної служниці і потерпав, чи нова покоївка ще не встигла накоїти більшого лиха. Та й по привітному, хоч і кислому, виду дружини зрозумів, що Жоржетта ще не встигла наколобродити.

Та диво дивне: не встиг він наблизитися до лісу, як усі величезні дерева, колючі чагарі й терник розступилися перед ним, даючи дорогу. Не встигли відсвяткувати весілля, як мачуха вже показала свою лиху вдачу. І не встиг він ті слова вимовити, як ковбаса прямо з вогню – гульк!

– Забавити дитину – невелика штука,- сказав він.- Найкраща в світі нянька… Та закінчити він не встиг, бо дитина знов зайшлася плачем. Карлсон покрутив за ґудзика на животі, і не встиг Малий рота розтулити, як він шугнув у вікно. Малий не встиг і слова вимовити, як Карлсон тицьнув у дзьоб голубові кружальце ковбаси.

Не встигла їм душа й почервоніть. Він ще й не встиг збагнути, в чому річ, як я сказала: – – Невже я не встигну? Ще не вляглось ридання те кругом, не встиг Іван ще й повід передати, а Шибилист вже цьвохнув батогом – хутчій в Полтаву! Бо хоч і в рот горілки не беру, але ж і книгу написать не встигну.

Склепіння входу було вкрите горельєфами[10], але я не встиг усе як слід роздивитися, хоч і помітив, що вони нагадують стародавні фінікійські оздоби. Істота ця промчала так швидко, що я не встиг навіть помітити, рачкувала вона чи бігла, дуже низько опустивши руки. Я не встиг її роздивитися всю, тому що сірник скоро погас.

Та не встигаю зробити й п’яти надрiзiв, як звiдкись з’являється Роман. До того ж, вовки були занадто далеко, щоб ми не встигли втекти до селища. Нi я, нi Iнга навiть не встигли помiтити, коли i куди вони щезли. Доказати вiн не встиг. Доказати вiн не встиг. – Але ж ти не винен, що не встиг, –

Не встиг Малий щось відповісти, як Карлсон у захваті звів пістолета й стрельнув, аж луна покотилася над дахами. Не встиг дядько Юліус струсити його додолу, як він зручно вмостився в нього на колінах, підігнув ноги під халат, ніби пещений хлопчик, і вдоволено замуркотів: –

Солодкого б чогось… Не встиг я ще додумати до кінця, як уже знав, чого мені бракує. Не встиг лев опинитися на землі, як у зонті з тріском лопнуло сталеве вістря. Не встиг він зайти до печери, як побачив два блискучих ока, що загрозливо дивилися на нього. Собаки тепер не могли встигнути за нами.

Якісь уламки з отих двох-трьох років, позбавлені властивого їм часу-і-простору, іноді це просто звуки, а найчастіше — якась дурнувата гонитва і вічне невстигання, якесь перескакування з автобусів у тролейбуси, забігання у брами, шукання безпечного подвір’я, притулку під деревом чи просто — у темряві.

Як жаль мені себе, що так мій день повечорів і сонце моє зайшло, не встиг і оглянутись. Не встиг роздивитись неначе, і вже півстоліття майнуло в далечінь, як один день. Як я жалію, що не встиг написати найголовнішого.