Результати пошуку слова: неприязнь

Не можна сказати, що вчорашні товариші й колеги відсахнулися від нього або почали виявляти якусь неприязнь – надто вони всі були чемні в цьому вишукано аристократичному колі, – Пошана до Магістра й неприязнь до його «тіні» взаємно врівноважувалися, Бертрамові бажали невдачі й провалу, хоч спокутувати їх довелося б Магістрові.

Та коли за сприянням Гергора він став намісником і дістав командування корпусом Менфі, він примирився з жерцями і приглушив у собі давню неприязнь до них.  Але через ту фінікіянку ти, володарю, маєш неприязнь до посла ассірійського царя… – Фараон відчув, що його неприязнь до Гергора починає слабшати.

Мовчки дивилася на нього, і, як йому здалося, в примружених, холодних очах її затаїлась неприязнь, підозра. З самого прибуття сюди майор Краснопольський, як і його друг комісар Лещенко, відчули незрозумілу неприязнь до себе і до свого батальйону з боку цієї людини, якій тепер належить влада розпоряджатися ними, їхньою долею.

буркнув Ґемджи, відчуваючи до мірошника ще більшу неприязнь, ніж досі.  Потяг до Персня переважив і побоювання перед орками, і неприязнь до сонячного світла. Гілля не коливалося, але у гобітів склалося неприємне відчуття, що за ними невідривно стежать і неприязнь лісу помалу перетворюється на ворожість.

І в старого ще більше, чим раніше, росла неприязнь до сина. Ця неприязнь особливо посилилася після того, як одного разу Оксен, зустрівши батька, сказав: — І заворушилася в ньому каламутна неприязнь ущипнути Тимка якнайболючіше: —

Сам сів навпроти, відчуваючи, що набираюся цікавості й що між нами засновується неприязнь. — Він, певно, відчував мою неприязнь і, певно, відчував, що його особистість, отой гострий ніс, цупкість погляду, колюча посмішка були мені несимпатичні.

то що може бути простіше: треба вигравірувати на мікроматриці королевича неприязнь до Діоптрика, до цього покидька, набундюченого, як пухир! Філонавта, а взаємна неприязнь – Амассида й Діоптрика.

За спиною Сергієнка шипить неприхована неприязнь: — Але ці слова пересмикнули Варчука і породили глуху неприязнь до сина.

Хоч він уже й почував підсвідому неприязнь до цього чоловіка, проте людяність взяла гору. Але на мирну «курочку» його неприязнь не поширювалась – про це свідчили й ті кілька слів, що їх він пробурмотів їй услід, поки вона поволі віддалялася: –