Результати пошуку слова: несміливо

За хвилину вона підвелася й несміливо підійшла до мене. несміливо зауважив Аґатіяр. так само несміливо додала Ріта. Вона несміливо підійшла до мене, простягла мундир і, затинаючись, мовила: – несміливо запитав я. Зрозумівши, що я збираюся йти, альв несміливо простягнув мені свою лапу.

Лейтенант трохи посидів мовчки, а потім несміливо питає, чи я знаю Ганю Микитову. Дивилися на нас несміливо цікавими оченятами. Західні діячі зі свого боку порушували питання прибалтійських держав – Литви, Латвії, Естонії, східноєвропейських держав, і навіть десь хтось пробував несміливо заїкнутись про справу України.

Греки встали й несміливо приступили до стола, неначе школярі; очевидячки, їм було якось ніяково перед європейцями. несміливо обізвалась Надя, і її голос насилу було чути. несміливо сказав Фесенко до Сані. тихо й несміливо промовила Саня й замовкла. – обізвалась несміливо Маня.

Поет перший вчепився поглядом у гілочку, що несміливо стриміла збоку, ще по-зимовому чорна, кострубато-незграбна, мов уламок абстрактної скульптури або небачений корал, що виринув із темних океанічних глибин. несміливо промовив Сивоок. Мов сліпий, простягнув він обидві руки, повільно, несміливо, жебруюче.

Муч тоді й ти мене!» Через два місяці Хуррем несміливо сказала султанові, що вона-в надії. Несміливо доторкувався до її шовковистих персів і відчував це. Хіба вона не була вже мертвою, похованою навіки і хіба не воскресає тепер, не возноситься поволі, несміливо, але вперто й невпинно?

– промовив несміливо й подав їй руку. – сказав несміливо. – вмішався він несміливо, хотячи звести розмову на що інше. – тягнув він ніжно далі, притягаючи її несміливо до себе.- Ти мовчиш так, як би я хотів тебе бити; може, тому, що йдеш через моє поле? – спитала наново несміливо і стиха.

Було в келії майже темно, келійник уже будив мене, несміливо торсаючи за плече. Лазар несміливо простяг велетенську руку і поклав на язика кілька кристалів. Ішов по ній босий, обірваний чоловік, ішов несміливо, і він безпохибно пізнав, що це ще один прохач солі. – несміливо сказав Яків.

Одного ранку, повертаючись з роботи, ми відійшли тундрою кількасот метрів, і він якось несміливо запитав, чи можна взяти мене за руку. Я відразу здогадався, коли побачив, як ти несміливо кінчиками пальців береш деталі на верстаті й оглядаєш зі всіх боків. несміливо, майже крізь сльози, ледве вимовляв слова Брояновський.

Тоді з – за колон, десь з мороку виходить до нього інший, переступає світляне коло і, прокашлявшись, несміливо продовжує читати, а перший з полегкістю виходить геть туди, де шепіт, весняна млость і поцілунки… Чотири маленьких брати, побравшись міцно за руки, стоять нерухомо й дивляться на ворухливі язички свічок там, над Ісусом.

Все одно, чи я тобі поможу в задачі, чи… Маня… ти приходь… Я подав йому через штахети руку, котрої він несміливо доторкнувся, а відтак відбіг… * відповів він, висовуючись несміливо з моїх рук. А він… як взагалі?» вихопилось з її вуст несміливо. — спитала його сестра несміливо.