Результати пошуку слова: ой

Ой думай, думай Чи перепливеш Дунай Народ Максиму Тадейовичу Рильскому — моєму доброму навчителю і старшому другові ЧАСТИНА ПЕРША І За татарським бродом коні топчуть яру руту і туман. … — Ой, таке скажете… — … — Ой! … «Ой люлі, люлі», — … — Ой, спочатку сам, — … — Пропав мій вік, ой, пропав… —

…ндеру ойтла́ндерам знахідний ойтла́ндера ойтла́ндерів орудний ойтла́ндером ойтла́ндерами місцевий на/в ойтла́ндерові, ойтла́ндері на/в ойтла́ндерах кличний ойтла́ндере ойтла́ндери [іст.]

Ой і страшні оці нашивочки… Коли міняється погода, то крутить усе тіло Ничипорове, ниють рани. … Ой Ничипоре, Ничипоре, єдиний ти мій. … Ой, ну… Він.Все його виглядаєш? … Ой кумо… – … Ой кумо… – … Ой кумо… Вщухає дощ. … Ой кумо… Сирота, звісно… Печальні гостини закінчилися пізно. … Ой Галю, Галю,- виривається стогін з Платонових грудей.

Ти повертався назад з перекошеною коробочкой і скімлив: «Ой–ой–ой!» Певна річ, це був великий кайф, але ж і велике боягузтво, Лдже ми живемо на землі не заради того, щоб доторкнутися до Бога. … про брак справді добрих учителів, які б могли витрясти із своїх дурних вихованців ницість і спрямувати їх – ой–ой–ой! 

– Ой, не кажи. … – Не заколисуй себе облудною безпекою… Ой любий, як би нам швидше збавити час, щоб був уже обід! … – Тільки обережно,- не вгавав офіціант.- Ой, обережно. … – Ой, не кажіть,- мовив офіціант.- Не кажіть так. … Ой, яка чудова рибина! … – Тоді, може, мені не робити цього,- промовила вона.- Ой, який жаль.

Ой повій, вітроньку, да з-під ночі, Да розкуй мої да руки-ніженьки, Ой повій, вітроньку, з-під темної ночі Да на мої ж да на карії очі Гори підступають до самого моря, насторожено височать над водою. … Ци ратаєньки орють, ой ци волики пасуть?» – … Ой не світи, місяченьку, не світи нікому!

Ой по горi по Панянцi В понедiлок дуже вранцi Iшли нашi новобранцi; Поклонилися шинкарцi; А шинкарка на них – морг: "Iду, братики, на торг". … (Виборный поет) N 5 Ой пiд вишнею, пiд черешнею Стояв старий з молодою, як iз ягодою. … quot;Ой не хочу хатки, анi сiна жатки, Нi ставка, нi млинка, нi вишневого садка.

У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині родина колгоспника Лавріна Запорожця і тихо співала «Ой піду я до роду гуляти». … «Ой, у мене увесь рід багатий. … — Ой боже мій! … — Ой… Іди сюди.

Ой леле, та ж це булЧ> б таке лихо! … –  Ой паничу! … –  Ой ні, не наснилося, паничу! … –  Ой лишенько!  … Ой, та ще й куди лихіша за ту, яку вбив містер Стамп, от щоб я пропав! … –  Ой, містере Стампе, любий, не кажіть такого! …  Ой лишенько! …  Ой містере Стампе, краще й не кажіть! … –  Ой, панночко Луї! 

“Ой, брате мій, брате, – … Мешканці експресу метушились, як сарана на озимині: все те вдихало емоції, айкало, ойкало, плюскоталось у воді і розкуповувало шпарко омулі – вуджені, варені й солені, що їх нанесло сюди тубільне жіноче населення, либонь, з цілої округи – з усіх чотирьох берегів Байкалу.