ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита
Отаке сказати мушу: Тільки гріх я брав на душу, Що із ним до спілки крав, А й за гріш не мав пожитку І без власного прожитку Був би з голоду пропав. … Рот роззявивши без тями, Живо сплеснувши руками, Мовлю: «Отакий пан Лис!» А в тій хвилі півень-злюка Скочив, пурхнув, мов гадюка, Та й на гілку тільки блис.