Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Я думаю про Соню, Андрійка, Сосницького, Панаса Павловича, Карачапова. Влітає Панас Павлович Кривуля. Панас Павлович у сю мить не то п’яний, не то невмитий, але виразно й дуже схвильований. — Що таке, Панасе Павловичу? — Берусь, Панасе Павловичу! — Що сталося, Панасе Павловичу?

БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана

– Ви зняли бороду, Павлович, і це змінило ваше обличчя. Тарзан відпустив Рокова, і той разом зі своїм приятелем Павловичем поквапився вийти з кімнати для курців. –  Я й сам так вважав, доки побачив його сьогодні, його та іншого супернегідника, Павловича. Тарзан почув, як клацнула засувка, яку, певне, Павлович повернув ізсередини.

СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку

–  Тобі налити, Григорію Павловичу? –  Все-таки сказав би мені, Григорію Павловичу, чого до Іркутська завітав, та ще з цілим арсеналом. – Ловимо ми їх, стараємося, голубе мій Григорію Павловичу. –  Щастить вам, Григорію Павловичу: одна добра душа діло в Іркутську готує, друга інструмент зі зброєю підсунула.

МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка

Станіславе Павловичу, як у тебе? зауважив Станіслав Павлович. Станіслав Павлович покрутив пальцем біля скроні, – – Шановний Петропавловичу, – Петре Павловичу, як можна писати таку повістку? – Мене взяли до ліцею особисто ви, Петре Павловичу, – – Виконав, Станіславе Павловичу?

ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців

Коли придивитися до фотографій Еллочки Щукіної, що висять над ліжком її чоловіка, інженера Ернеста Павловича Щукіна (одна – анфас, друга – в профіль), то не важко помітити лоб приємної висоти і опуклості, великі вологі очі, наймиліший у Московській губернії носик і підборіддя з маленькою, намальованою тушшю плямочкою.

Володимир Дрозд – Катастрофа

Нариса ждуть у редакції, його треба сьогодні ж віднести, Борис Павлович чекає, це ж у наступний номер, розворот про другі жнива. А він так важко зітхнув та й каже редакторові: «Не зумів виконати вашого завдання, Борисе Павловичу. — Борисе Павловичу, — Борисе Павловичу, хай товариш Хаблак авторитетно вирішить вашу суперечку.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Рухливий, невеличкий Данило Павлович, немов щиголь, завзято перескакував від одного ящика до другого, пояснював, що і як у нього посіяно, які досліди йому вдалися, а на яких спіткала невдача. — Може Генадію Павловичу Новикову, другому секретареві, подзвоните? — І Генадію Павловичу скажемо.