Результати пошуку слова: по двоє

по дво́є – прислiвник незмінювана словникова одиниця

Одного не міг збагнути поки що Арсен Петришин: чому зграя так міцно тримається купи, не розпорошується, не вдається цього разу до відомої бандитської тактики – по одному, по двоє розбрестися, зникнути, щоб згодом, зализавши рани, пробиратися за кордон двійками, трійками, невеликими групками.

Це були саме ті двоє, що посіяли в його душі гіркоту. Ті двоє не почули тупотіння його коня й навіть гадки не мали, що хтось їде за ними, хоч він був уже за якихось двісті ярдів. Та сторонніх глядачів там не було, а ті двоє, що по черзі напинали тятиву й пускали туди-сюди ту саму стрілу, добре все розуміли.

Часто, щоб було тепліше, вони спали по двоє-троє, притиснувшись одне до одного, а Тарзан завжди спав в обіймах Кали. Двоє тіл були наполовину обгризені, неначе вовками. Вони йшли повільно, бо несли шість мертвих тіл – уночі померло ще двоє матросів. У восьми лежали важкопоранені, а двоє вгиналося під вагою вбитих.

Поминувши анфіладу кімнат, де біля кожних дверей стояло по двоє мовчазних, суворих охоронців, спустилися вниз, до передпокою, і вийшли надвір. Двоє інших блискавично накинули на шию шнурок, потягли щосили.

Пітера взяла нетерплячка, і він подерся трохи вище дуже крутим трав’янистим схилом, щоб угледіти свиней заздалегідь; щойно він доліз до вершка й вистромив голову, як двоє поросят, випередивши своїх товаришів, вискочили стрімголов з-за гребеня й кинулися вниз. До кожного весла стало по двоє матросів.

Ніби змовившись, хоч ніхто цього не пропонував, пішли по двоє, з невеликими інтервалами, а єдиний беззбройний – Лікар, – Нахилившись над черговим квадратним колодязем, усе дно якого закривало зігнуте вдвоє тіло, вони побачили, що воно трохи відрізняється від інших. Двоє дуплексів повільно відходили, третій иапівлежав.

Плисові наддверники оповивали двоє дверей жмутами. А серед того гуку та стукоту ще ніби десь дерчало двоє деркал, котрими полохають горобців в вишниках. Купила вона двоє поросят, побалакала з офіцерами, намилувалась ними й верталась додому.

Потім двоє нав’ючених коней – сірий і вороний. Потім ще двоє коней – буланий і гнідий. Ще не розвиднилось гаразд, як з Сіркової заїмки в мороз, що стояв туманом, вийшли і попливли помалу по снігу двоє озброєних, на лижвах, з рюкзаками за плечима, а за ними великий якутський пес.

Незадовго зустрілися обидвоє на вулиці ввечері, коли Маруся йшла по воду. Вона поставила коновки, обидвоє стали одне проти одного. Під помостом судна вони були приковані ланцюгами до лавок, на котрих сиділи, по двоє до кожного весла, довгого і важкого. Між бранцями були значні втрати, багато було поранених і двоє вбитих.