Результати пошуку слова: пожалу
Семен Скляренко – Володимир
– Тоді тобі дадуть пожалування? … – Пожалування? … – Де вже мені те пожалування? … І Святославових воїв Ярополк не пожалує – інші вої йому потрібні. … Кожема в Острі, Бразд у нашому Любечі і ще багато таких, як вони, взяли в князів і один у одного всякі пожалування: землі й ліси, озера й гони на ріках – усе в їхніх руках.
Семен Скляренко – Святослав
Цiлий мiх привiз iз собою, а крiм того, ще й княжу печать, пожалування. … Три днi тому був у Києвi князь переяславський Добислав, скаржився, що налiтають i налiтають печенiги на його землю, просив пiдмоги й пожалування для себе, воєвод, бояр, волостелинiв. … I мусила княгиня Ольга дати пожалування над Альтою.
Ольга Кобилянська – Через кладку
і, здається, не пожалували. … Тут вихилився я низько через нього, щоб через хвилину набратися в свіжім повітрі спокою й рівноваги та не сказати чогось, чого б колись міг пожалувати. … — Бо се могли б ви опісля пожалувати. … Будь-що-будь, Богдане, вона все ж таки була — хоч уже не моя симпатія, дівчина гідна пожалування.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Потім прийдуть майстри-морози, повіють сніги і принишкне напівголодне село до весни, коли знову зозуля довгі роки буде кувати, а комусь і одного пожалує. … «Свою порізав би чи ні, а чужу не пожалував би», — … — щиро пожалував. … Як він любив би її… Не пожалує нічого для неї, аби життя було, як у пісні співається.