ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

огризнувся моряк, якого трохи дратував інженерів опір, хоч він і не хотів завдавати прикрощів Сайресові Сміту. Краще проковтну язика, ніж завдам прикрощів Айртону! Аби не завдавати йому прикрощів, моряк у двох словах сказав, що Айртон вирушив до Гранітного палацу, аби охороняти його разом із Набом.

Германа Гессе – Гра в бісер

Але ж ми, Превелебний, говоримо тепер не про Касталію, не про Колегію чи ієрархію, а лише про мене, про психологію людини, якій, на жаль, судилося завдати вам великих прикрощів.

ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Райський сад

Мені дуже соромно, що я не можу всього, але ж ти знаєш, до яких прикрощів призводять такі речі – Просто ляж поруч і пригорнися до мене. Я боялася прикрощів з боку мадам. – Краще б тобі її не читати,- сказав Девід.- Нічого, крім прикрощів, з того не буде.

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

А тому є тільки один спосіб забути прикрощі – напитися. Навіть прикрощі, коли про них забудеш, минають. Та я не хочу сказати, що весь наш досвід складається з прикрощів.

БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія

Він знав їхні маленькі радощі вдалого полювання та їхні прикрощі – втрату клешні чи напад восьминога. Можливо, мої слова ще раз завдадуть прикрощів декому з присутніх, але я продовжую обстоювати думку, Що організм тварин і навіть людини недосконалий і потребує виправлень.

АДАМС Петер – Ангели по десять шилінгів

що місіс Шеклі була вічно чимось невдоволеною, злою й скупою чаклункою, яка знаходила втіху лише в тому, щоб завдавати людям прикрощів, змушувати їх страждати й тремтіти зі страху… – І крім того, Чед може завдати вам силу-силенну прикрощів.

Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський

Та хоч як турбувалися, щоб кожному досталося щось пристойне й відповідне до ступеня споріднення, та не передбачили всього й накликали прикрощі. Як не затягати їх познайомитися, щоб вони, в товаристві з прекрасною статтю, забули всі труднощі й прикрощі походного життя?

Олесь Гончар – Берег Любові

Охочий до жартів Чередниченко уволю насміхатиметься з Ягничевих вітрил, бо ж доки на них не дмухнеш, мовляв, то вони й висять, як ганчір’я, все ждуть для себе попутних вітрів, може, якраз отих самих, що налітають на Кураївку, несучи їй прикрощів найбільше — палять, сушать, видувають грунти, до сьомого неба здіймають кушпелища!..