Skip to content Думаю – позбиткувалася природа над людиною. …
Мене цікавила їхня історія, культура, природа, їхні традиції, а вони поперемінно, зважуючи кожне слово, згадували. …
Звик цінувати в людині не те, чим наділила природа, а те, чого сам добився працею, наполегливістю, вмінням долати життєві труднощі. Він навчився розуміти й поволі навіть визнавати, що він тут гість, чужинець, і що не тільки там, у його світі, а й тут, у Педагогічній Провінції, є віковічний досвід і усталені уявлення, і тут є традиція, навіть своя природа, яку він знав лише Частково і яка тепер, через свого провісника Йозефа Кнехта, вимагала пошани до себе. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. …
Одплачеться природа. …
І вся природа схожа на циганку – вродливу, темнооку, напівголу, в червоному намисті з горобини, з горіховими бубнами в руках… Чекаю дня, коли собі скажу Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала. 