Результати пошуку слова: ранкОвий

на пiвдорозi до лiсу, а до нього сiрiє ранковий шлях, од вiтрякiвперехиляється на дiлянку молодняку. Невже я вирву своє чингальне серце, невже я зможу погасити цей надзвичайний ранковий пожар?" I пише дiва – жiночий ватажок – наказ. Ходить по соснах ранковий вiтер, вибiгає iз сосен ранковий вiтер i летить на поле до гречки.

Хтозна-чому пустився під гору, міг би послати з дорученням когось із дітей Олександри Панасівни, але отой його ранковий настрій! Ще не минув її ранковий настрій і не покинула її серця голуба богиня. Відтак прийшов до Iвана ранковий настрій, настрій свіжої роси, що обкропила трави й освітилася сонячним промінням.

Не сподіваючись на розсудливу відповідь, занедбаний ранковий гість прямує до холодильника. – внутрішня істерика, на котру остаточно перетворився ранковий настрій Пепсі, шукає виходу. Тархан, як личить воєначальникові Великого Непереможного хана, вже прокинувся, зробив ранковий намаз і приймав ушанування від наймолодших наложниць.

Коні летіли, мов вітер ранковий, Полум’ям смертним війна розжеврілась. Прокинувся ранковий вітерець, вже проясняється небокрай. стежили за ними з пагорба, поки здаля крізь ранковий туман не блиснула коротко яскрава блискавиця.

Раптом двi спритнi долоньки лягли менi на очi: це вона пiдкралася ззаду, нiби повторюючи в чергуваннi балетних сцен, мiй ранковий маневр. Почувши її перший ранковий позiх, я появив себе сплячим, красивим профiлем обернутим до неї. Ранковий снiданок ми їли в мiстi Ана, нас.

Я нетерпляче ждав, коли вересень сполохає над селом ранковий сон чи напiвсон отим дзвоном, що прибивається навiть на хутори. I хата вже стала не хатою – прижуреним степом з отiєю дорогою, що й тебе чи твою душу поведе до самого неба, з отiєю чайкою, що пiд крилами тримає ранковий туман, а в серцi – материнську печаль.

Якось ранковий поїзд запiзнився, i їм довелося ждати його мало чи не з годину. Iнколи ранковий поїзд затримувався, бо тепер то там, то там англiйськi й американськi лiтаки розбомблювали залiзницю.

Та й вона незабаром розтанула, як ранковий туман. Не наше те, що збігло мимо нас, Не наше й те, що зродить грядуща нам пора, День нинішній ще наш, а не ранковий час, Не знаєм, що несе вечірняя зоря.

А в думках клубочились, мов ранковий туман, уривки розмов, слова чутих пісень, мелодій… В ранковий час тут можна було з’їсти сосиски чи просто випити склянку кави.