Результати пошуку слова: рись

рись1 – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний рись ри́сі родовий ри́сі ри́сей давальний ри́сі ри́сям знахідний рись ри́сі, ри́сей орудний ри́ссю ри́сями місцевий на/у ри́сі на/у ри́сях кличний ри́се* ри́сі

–  Ну, Звіробою, берись до діла та доведи, що в тебе делаварський шлунок, раз ти кажеш, що тебе виховали делавари![14] – – Берись до діла, парубче, та доведи оцій бідолашній лані свою мужність зубами, як ти уже довів її рушницею. От спромогтися на рись чи пантеру[15] –

Не журись. Здається, там рись. А якщо рись, то головне, щоб не напала зненацька. Велика Кiшка – це рись. – Так, це рись, – А рись вистежує, причаївшись на гiлцi. Сьогоднi вiн вистежив велику рись.

ристь – іменник жіночого роду (рись – швидкий алюр) відмінок однина множина називний ристь родовий ри́сті давальний ри́сті знахідний ристь орудний ри́стю місцевий на/у ри́сті кличний ри́сте* [рідко]

тропе́ць – іменник чоловічого роду (кінська рись) відмінок однина множина називний тропе́ць родовий тропцю́ давальний тропцю́, тропце́ві знахідний тропе́ць орудний тропце́м місцевий на/у тропці́, тропцю́ кличний тропцю́* [

Ведмедя, рись, дикого кабана небезпечно було поранити. Одного разу лучник поцілив на дереві рись, та лише її поранив. Рись, незважаючи на те, що в її боці стирчала стріла, скочила з дерева на сміливого ловця і вчепилась кігтями в його кожух, а зубами добиралася до горла.

Бачив харзу, знав вовків і всіх своїх ворогів, а особливо тую рись безхвостую і зажерливу. рись перекинулась на спину черевом вгору, випустила пазурі і зайняла так оборону. Рись вхопилась мертвим похватом за унт, вгородила в лосину шкіру пазурі та так і заклякла, не випускала.

прізвища Морóз — Морóз-а, Кулíш — Куліш-á, Коровáй — Коровá-я, Чорнотíнь — Чорнотíн-я, Рись — Рúс-я і загальні назви морóз — морóз-у, кулíш — кулеш-ý, коровáй — коровá-ю, тінь — тíн-і, рись — рúс-і. покорись темній силі! 5 Рись § 142, п. 2 рись § 142, п.

Такий же несамовитий і лютий, Фаум мав, проте, всі якості ватажка: він дозволяв собі інколи потроху зважати на своїх прихильників, відчував потребу їхньої згоди і творив біля себе вузький і іііцгшй товариський гурток. Плигнула за нирком рись, під вербами майнув леопард.

Чиста правда, що й казати,- Рись почав так промовляти,- Лис Микита злодій є. Наглядай як слід в коморі, Бо ті миші красти скорі,- А про мене не журись! – прошептав.- Ну, коли не рад здихати, Наострись гаразд брехати!» З тим перед царем він став. Та ти, царю, хитрість скриту Проглядів, прогнав Микиту, А міністром став пан Рись.