Результати пошуку слова: скатертю

Це питання виринає, коли читаючи українську пресу або слухаючи українських промовців, натрапляєш на такі вирази: Курчат восени лічать У семи няньок дитина без догляду Скатертю дорога Ліс рубають — тріски летять На бідного Макара всі шишки летять На лови їхати — собак годувати Яке відношення до душі мають ці афоризми?

Його столик був застелений скатертю, його лiжко стояло прибране й застелене. Темнi й невисокi гори здавались вищими серед гладенького рiвного степу, роблячи чудовий контраст з зеленою широкою скатертю. Вiн писав, що дорога скатертю стелиться перед ним, що доля його збирає колоски на багатiй нивi.

Вона принесла з хижки зав’язані в хустці квітки та стрічки і розсипала їх по столі, застеленому білою скатертю; принесла й поставила на лаві червоні сап’янці. Вона миттю заслала скатертю стіл, поклала на столі хліб, накинула на себе горсет, а Довбиш вискочив у сіни, вскочив у хижку і накинув на себе свиту. 

Через годину сиділа сім’я в одній скромній світлиці за столом, накритим тонкою білою скатертю коло самовара. Серед хати стояв застелений білою скатертю стіл.

За Сулою слалися скатертю зелені степи, скільки сягало око, без кінця, без краю, неначе зелене море. Посередині стояв довгий стіл, накритий білою скатертю, заставлений срібними тарілками та полумисками, здоровими срібними жбанами та вазами.

Вікно, де вона була, заслонене скатертю. Блиснувши чорними, як віконні шиби серед ночі, очима, вона забризкала по воді скрученою скатертю.

Тим часом дружинники повиносили до сіней велиш дубові столи із світлиці, прикрили їх білою скатертю і заставили всілякою стравою й медом.

І так, як молода рабиня у старого, сивобородого турчина служить, і тремтить, і низько покланяється, так і та нещаслива княгиня, догоджаючи свойому чоловікові, низько вклонилась гостям і почала застилати стіл білою скатертю.