Результати пошуку слова: сіль

Право голосу на виборах депутатів сільської, селищної, міської ради, сільсько– го, селищного, міського голови мають виборці, які належать до відповідної терито- ріальної громади. Перші вибори депутатів, сільських, селищних, міських голів призначаються Центральною виборчою комісією у порядку, визначеному законом.

I5ВN 966-345-064-9 Розглянуто особливості інтенсивних технологій вирощування основ­ них сільськогосподарських культур. – доктор сільськогосподарських наук, професор, за­ служений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри рослинниц­ тва і кормовиробництва, ректор Подільського державного аграрно- технічного університету.

сільського професора Северина Гайдаша. Сільський війт Іван Качурик упирався: «Ніц тут не вчините, пане професоре, маю людський контигент здати — і фертик, бо війна, бо мус, бо шваб потрібує робочих рук». Опісля, розправившись з духовним отцем, брався розглядати якісь сільські події, які, на його погляд, були варті уваги.

сільськи́й – прикметник відмінок однина множина чол.

–  Знаєш, Сільвіє? Правда, Сільвіє? Поцілуй мене, Сільвіє. Великим ліфтом Сільвія підіймала їх (по 15 осіб) кудись догори. А що скаже Сільвія? поклала Сільвія свої крихітні пальчики на його волосату руку.  Безкорисливою Сільвію уявити важко. – похопилася Сільвія, заворушивши ямочками на щоках так, ніби їй кинули в рот цукерку. 

сільпо́ – іменник середнього роду відмінок однина множина називний сільпо́ сільпо́ родовий сільпо́ сільпо́ давальний сільпо́ сільпо́ знахідний сільпо́ сільпо́ орудний сільпо́ сільпо́ місцевий на/у сільпо́ на/у сільпо́ кличний сільпо́ сільпо́ [розм.]

сільце́вий – прикметник відмінок однина множина чол.

сільські, селищні, міські ради були уповноважені затверджувати містобудівні програми, генеральні плани забудови відповідних населених пунктів, іншу містобудівну документацію (п. Продовжується робота над розвитком пріоритетних для Чернігова видів туризму: подієвого (фестивального), екскурсійного, сільського, екологічного та ін.

сільра́дський – прикметник відмінок однина множина чол.

сілько́р – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний сілько́р сілько́ри родовий сілько́ра сілько́рів давальний сілько́рові, сілько́ру сілько́рам знахідний сілько́ра сілько́рів орудний сілько́ром сілько́рами місцевий на/у сілько́рові, сілько́рі на/у сілько́рах кличний сілько́ре сілько́ри [іст.]