Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
Лукія попрохала його сісти на лаві, й він без церемонії так і зробив, спершу скинувши з плечей короба, а Лукія тимчасом поклала свого Марочка в колиску й закрила його ряденцем, боячись лихого ока. … Тимчасом увійшла в хату, з качалкою в руках, дебела Катря. … Тимчасом піч протопилася; Лукія закрила димар.