Результати пошуку слова: тихо
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
Він говорив тихо, втративши з туги силу голосу. … — Тихо! … Відходимо тихо… … Уляна не витримала пісні й тихо заголосила. … Було так тихо, що, здавалось, чути рух крові в серцях. … — Тихо! … відповів тихо, але твердо Василь Маркевич. … тихо сказав Орлюк і посміхнувся. … Притулившись до холодного комина, Демид тихо стогнав: —