Результати пошуку слова: тихо

Євпраксія – Загребельний Павло

Posted on by / 0 Comment

У розпачі Євпраксія падала в багнюку, і тоді мамка Журина схилялася над нею, гладила її м'яке, мов дим, волосся і тихо казала: — … Тоді прикликав із Переяслава брата свого Всеволода, найученішого, тихого, богобоязливого. … Але князь Всеволод сказав тихо: “Годі!” — … Тихо, вміло, безжально.

Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА

Posted on by / 0 Comment

Чи знаєте ви, яка найбільша глибина в Тихому океані? … Відвідувачі встали, розплатились і тихо вийшли. … озвався хтось тихо з ліжка під вікном, – … Було тихо, як у церкві. … – звернувся він до довганя; той тихо промовив: – … – І фельдкурат, ховаючи заплакане обличчя в подушку, тихо сказав м'яким, ніжним голосом: –

БРЭДБЕРИ Рэй – Марсіанська хроніка

Posted on by / 0 Comment

Вона чула, як тихо співає книга під руками чоловіка. … Тихо шурхотів дощ, спадаючи водограєм з колон, а жінка знову й знову бездумно наспівувала незнайомі слова невідомої пісні. … Вітерець ворушив червонясте волосся Ілли, щось тихо муркотів їй на вухо. … тихо, спокійно й поволі заспівала вона.

Жюль Верн – 20 000 льє під водою

Posted on by / 0 Comment

Подібне явище було також помічене 23 липня того ж року в Тихому океані з пароплава «Христофор Колумб», що належав Вест-Індському і Тихоокеанському пароплавному товариству. … А тимчасом «Авраам Лінкольн» ще не розрізав підозрілих вод Тихого океану. … Ще тиждень – і «Авраам Лінкольн» борознитиме води Тихого океану.

ЛЕМ Станіслав – Кіберіада

Posted on by / 0 Comment

Його вірний струмовик вернувся додому сам, тихо скавулячи в порожнечу, і його сапфірові очі бралися таким жахом, що коли хтось зазирав у них, то його поймав дрож. …  Тихо!  … тихо заперечив Трурль.  … І було в них тихо, наче туди завітала смерть. … каже король дуже тихо, бо ж дуже вже старенький.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена

Posted on by / 0 Comment

Вона попрощалась зо мною і тихою ходою пішла по сходах в банк, де вона має службу. … Очі Марусині роздражнюють його нерви, неначе гладять по душі, сиплють тихий світ з душі тихої, доброї та веселої. … Було тихо й тепло, хоч іще були перші дні квітня. … На його повіяло спокоєм хатнього тихого життя.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Posted on by / 0 Comment

 Віддай мою хустку,- сказав тихо до дівчини, і вже не було між ними нічого, і лукаві лінії її маленького тіла знищилися його тілом, міцним і безжальним, і тільки скрик і схлип, і небеса роз-верзлися, земля розступилася – і зітхання прошелестіло в просторі, в садах, у палацах, повсюди зітхання, її зітхання.