Результати пошуку слова: тихо

Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея

Posted on by / 0 Comment

тихо промовив він. … Вона тихо плакала і не озивалася, лише підповзла трошки ближче. … тихо мовив Доріан, затуляючи обличчя руками. … — тихо спитав він. … По кількох хвилинах напруженої мовчанки Доріан нахилився вперед і промовив — дуже тихо, пильнуючи враження, яке справляють на співбесідника його слова: —

ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини

Posted on by / 0 Comment

Було тихо, тільки сонно шелестіло обважніле, присипане росою листя та потріскувало сухе гілля. … –  Востриков Олексій Тихонович. … –  Тепер, хлопці, тихо!  … – тихо спитав Юрко. … Дивізія, де служив сусід, звання гвардійської удостоїлась, а його командиру Вострикову Олексію Тихоновичу звання Героя Радянського Союзу присвоїли.

НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна

Posted on by / 0 Comment

–  Тихого пса й муха куса!  … Якби я повiвся скромненько, тихо, то потiм можна було б i позмагатися у дотепностi з ними, навiть iз самим Iгорем Дмитрухою, i потроху-потроху завоювати їхню симпатiю та прихильнiсть. … – тихо спитала баба. … – тихо спитав я. … – бiлими губами тихо спитав директор.

БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови

Posted on by / 0 Comment

Тихо. … так званий “Тихоокеанський експрес нумер один”. … Вони їдуть на ДВК, що десь там, на другім кінці світу, на берегах Тихого океану. … Тоді майор з притиском, але тихо: –  … Десь у верховіттях кедрів шепотів вітер, а внизу було тихо і затишно. … Було тихо і спокійно. … За ватрою в нетрах було тихо і поночі, хоч в око стрель.

АЗІМОВ Айзек – Я, робот

Posted on by / 0 Comment

–  Слово честі, мамо, він стоятиме тихо–тихо, ти навіть не почуєш, що він тут. … Мало хто повертався сюди вдруге, лише одна дівчина, років п’ятнадцяти, тихо сиділа на лаві, очікуючи вже третього сеансу. … Донован тихо сказав: – … Вони задріботіли в затінок на своїх тихохідних роботах.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Posted on by / 0 Comment

Далекi дзвони гучали в ясному повiтрi, тихо i мелодiйно, i здавалося, що то дзвенить золото сонця. … Голос Маланчин ставав теплiшим, немов нагрiвався од сонця, що тихо сiдало перед самою хатою. … Тихо. … Знову тихо. … Тихо сiдає сонце червоне на зеленому небi, певно, на вiтер. … Навкруги тихо.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками

Posted on by / 0 Comment

В покоїчку і в усіх просторних горницях було тихо, аж мертво. … Вона сіла в крісло, а шовкова сукня все шелестіла на їй, як тихо й приємно шелестить осіннє цупке кленове листя на дереві, черкаючись обоспільно одно об одно в жовтій гущавині. … – обізвалась тихо Таїса Андріївна.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол

Posted on by / 0 Comment

Він любив ті старі кораблі, які приходили непомітно, тихо і не квапилися скидати з себе таємничості, стояли в порту по кілька днів, загадкові й неприступні, мовби вмерлі. … тихо спитала вона. … Але коси заповзялися не випустити його з царства білоруких русалок, і він, тихо вилаявшись, змушений був ждати, поки розвидниться.

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Posted on by / 0 Comment

Тож знайте, любії другині, що як недомисел не раз доводить людей щасливих до тяжкої біди, так і розум рятує мудрого з великих небезпечностей і провадить його певно до тихої пристані. … Повстававши, всі тихою ходою пішли до річки, що з пагорка повилася в гаїсту долину, розливаючись чистою хвилею по білому каменю й зеленій травиці.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Сон

Posted on by / 0 Comment

Вдалинi м'яко блимнули вiкна, i чиясь невидима рука тихо зводила половинки вiконниць, наче очi до сну стуляли повiки. … А врештi все було тихо й спокiйно, як завжди. … Вона обняла мене очима – а в них я побачив все море i цiле небо – i одповiла тихо: – … Тихо, з очима, покритими мрiйним туманом, вiн говорив їй про хiд вечорiв.