Борис Грінченко – Брат на брата
тихо відказав Корецький, помалу визволяючи в неї свою руку. … — почувся тихо Петрів голос, і з-під хати одрізнилася темна постать і пішла назустріч Корецькому. … Знову пішли тихо, обережно, мовчки. … І тихо–тихо поліз угору. … І, зіпершися ліктями в коліна, він обхопив лоб руками і, так похилившися, тихо, мовчки плакав…