САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі
Оксана, що сиділа позаду на стільці, тихо зойкнула і трохи не звалилася на мене. … Ми працювали до одуріння, трохи не до відрази до життя, і все ж домоглися того, чого прагнули. … Проте назвати це пригодою можна з великою натяжкою: просто ми з Іваном Гавриловичем брали участь в одній трохи незвичайній експертизі.