РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Тигра гарного вважаю трохи схожим я до неї,- Ось чому люблю ці шкури, з них роблю собі кереї,- Шиють їх дбайливі руки діви журної цієї. … Вкупі з нею ми ридали, сліз потік по лицях біг; Жалкували, зрозумівши недоречність слів своїх, Заспокоювали діву – плач її поволі втих; Принесли плодів їй трохи, та вона не їла їх.