ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана»

Микола Панов БОЦМАН З «ТУМАНА» Художнє оформлення О. Я прочитав уперше там Розвідникам і морякам Уривки «Боцмана з «Тумана». Сиза лінія зайнятих фашистами сопок, ще повитих туманом, пропливала далеко від нас. –  Вітер скоро зміниться, туман розжене. Деякі висоти наче димилися: їх огортали смуги голубого туману.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Тепер його земля була не окривдженою сиротою, не поденщицею в чужих руках, а, наче сонце, випливала з туману, ставала на виду усіх людей. І він перераховує всі свої невідкладні турботи, і темні неблискучі очі, підперезані круто вигнутими сережками фіолетових підтьоків, туманить вологий світанок, біль і злість.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1

А ще подорожні пошепки переповідали туманні натяки на якихось чудовиськ, страшніших, ніж усі інші вкупі; але як звуть їх, не говорили. Ніч стояла ясна, прохолодна й зоряна, тільки над ярами та річищами струмків звивався смугами сивий туман. Далеко на сході, з густого туману, що сповивав світ, підіймалося темно-червоне сонце.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

І туга, мов мряка туманна, над розбомбленим містом. –  Туманність! Хіба ви не бачите, що ми – це тільки уніфікована туманність. Під вами така прірва, що лише туман сивіє десь унизу, а дна й не видно. Колона зникла в тумані. Стояв ранковий туман над білим снігом. Навколо тільки мла й ще щось – туман не туман, дим не дим, газ не газ.

Туманіти

тумані́в тумані́ли жін. тумані́ла сер. тумані́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник тумані́вши

Туманець

тумане́ць – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний тумане́ць туманці́ родовий туманцю́ туманці́в давальний туманцю́, туманце́ві туманця́м знахідний тумане́ць туманці́ орудний туманце́м туманця́ми місцевий на/у туманці́, туманцю́ на/у туманця́х кличний туманцю́* туманці́*

Улас Самчук – Волинь

Вийдеш, було, ранком, а вони з-пiд туману випливають. Грубий костистий туман поплiвся лугом. Довжелезнi два вуси освiтленого туману тягла за собою ця квола жiнка. I так, борсаючись у туманi, зближались мати i син до свого хутора. А все покриває пахучий, мов кадильний дим, туман.