Результати пошуку слова: туман
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО
Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нiг, черкається росяної трави. … Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звiвся, обгорнувся, як туманом, сивою бородою й подавсь стежкою з лiсу на шлях. … Тут, на знайомiй iалявi, сiв вiн, загорнувся сивою, мов туман той, бородою та й замислився.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол
З тої ночі, яка клубочилася теплими туманами і сонно блукала між таємничими шерехами землі і великою невідомістю моря. … Вони кричали кожен своє і кожен по-своєму, кричали один гнівно, а другий розпачливо, як два пароплави, що йдуть поруч у смертельному тумані й не бачать один одного і сподіваються на порятунок один від одного.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки
Поки що картина туманна, картина неясна. … На затопленi хати й дерева лягав туман. … Але не встиг ще я i з саду вигребти, як навантажена, мов циганський вiз, амфiбiя спокiйнiсiнько «обштопала» нас i, показавши корму, з якої визирала плямиста меланхолiйна коров’яча морда, зникла у туманi за кронами дерев.
САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі
В саду й далі, вздовж бруку, що спускався до міста, погойдувався прозорий туман. … Дощі змінюються туманами, калюжі – рідкою грязюкою. … Пробиралися крізь хмари – біле крило ховалося в густому тумані. … Якийсь час я плентався, нічого не бачачи у цьому тумані, та нараз вихопився з нього просто у вогонь.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі
Цвіли і сохли трави, потім пливли осінні тумани і завірюхи замітали дороги. … Але на обрії, в тумані вже світлішав день, день ще передвесняний, але вже обіцяючий сонце, теплінь. … Туман оживав, клубочився постатями, звучав веселими схвильованими голосами. … Величезні горби-бархани пересував вітер, здіймаючи вгору піщаний туман.
БІЛИК Іван – Золотий Ра
Тож тим громадянам Корінфа, чиї вогнища димлять навкіл акрополя та Священних джерел, слід начуватись… Оракул був дуже туманний і нікому нічого не промовляв, хоч скільки сушили собі голови Бакхіади. … Оракули завжди такі двозначні й туманні, що людина часом помилково витлумачує їхній справжній зміст.
ЩЕРБАНЕНКО Джорджо – Шість днів на роздуми
У Бостоні, цьому найблагороднішому місті Сполучених Штатів, туман велика рідкість, але якщо вже він упаде, то не поступається нічим своєму славетному лондонському побратимові. … Не встигли ми зупинитися перед брамою, як почули лютий гавкіт собаки, і голос чоловіка, чий силует ледь бовванів у тумані, гукнув: –
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами
І тому хотілося, щоб не вгавав, бо в його безугавності запорука життя, а воно ж утікало від нього, втікало, як тумани, як хмари й вітри… Самотня ти, самотній я. … Він сяє, мов метеор, в сірому осінньому тумані нашої понурої щоденності. … Засвітив зорі, Прослав на травах тумани І, на вуста поклавши палець, Ліг.