ШКЛЯР Василь – Залишенець

Десь у глибині лісу прокотилися ухкання-зойки сича. Здалеку знов долинули моторошні ухкання-зойки, й отець Олексій подумав, що сичі так не кричать. Мені він нічого нового не відкривав, однак потрібен був козакам, які, виморені роками боротьби, змучені лісовим життям, ні-ні та й подумували про амнестію.