Результати пошуку слова: яблуко

ВДОВИЧЕНКО Галина – Пів’яблука

Posted on by / 0 Comment

– з цiкавiстю розглядав вiн її, витираючи велике жовте яблуко рукавом свого джемпера. … Добре, що вiн не побачив виразу її очей – хтось з хлопцiв у кiмнатi зi смаком захрумтiв яблуком, i вона вiдволiклася на рiзкий звук. … Стиснув яблуко у лапищах, воно, бризнувши соком, розчахнулося на двi рiвнi половинки, i одну з них простягнув їй.

Яблукорізка

Posted on by / 0 Comment

яблукорі́зка – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний яблукорі́зка яблукорі́зки родовий яблукорі́зки яблукорі́зок давальний яблукорі́зці яблукорі́зкам знахідний яблукорі́зку яблукорі́зки орудний яблукорі́зкою яблукорі́зками місцевий на/в яблукорі́зці на/в яблукорі́зках кличний яблукорі́зко* яблукорі́зки*

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Він залюбки надкушував грушу, яблуко чи сливу і думав, що ніде немає таких фруктів, як у цьому домі. … Впало десь недалек о підточене червом яблуко, пахли квіти, а може, й усе повітря, сповнене тріпотливого й різнобарвного світла. … Тоді всівся за полагоджену тільки-но Степаном парту і задоволене ввігнав міцні білі зуби в яблуко.

Нестайко Всеволод – Супер “Б” з “фрикадельками” (збірник)

Posted on by / 0 Comment

Мати-бати, що вам дати: яблуко чи грушу? … – Яблуко, – … казав, наприклад, Дмитруха, і хто з хлопців за домовленістю був «яблуком», ішов до нього в команду, а «груша» котилася в команду Галушкинського. … – він вихопив з ящика велике червонобоке яблуко. … Гонобобель тут-таки, не роздумуючи, вкусив яблуко і аж зажмурився: –

ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО

Posted on by / 0 Comment

Земля спочатку була схожа на яблуко, потім на диню, далі на велетенського кавуна, і, нарешті,- сама на себе. … Хто з’їсть золоте яблуко, стане таким, яким він є насправді». – … Одне яблуко зірвалось з гілки і впало на землю. … – ревниво попрохав Вареничок-Лавреничок, який забарився і прибіг останнім.- Найбільше яблуко дайте!

ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін

Posted on by / 0 Comment

У цi вечiрнi хвилини осiнь вiдверто демонструвала менi свої принади – вона достигла, нiби пiзнє яблуко, а я навiть не помiтила, як вона переходить iз однiєї стадiї в iншу. …  Бачиш мiсце над входом, там був колись родинний герб Гербуртiв – яблуко, проштрикнуте трьома кинджалами.