БАРКА Василь – Жовтий князь
– стримує доню, чомусь нетерпеливу, з сірим зошитом на долонях: там її наука. … – Як там живуть? … – Що там бачиш? … Посередині ж там кістяк смерті лисніє. … Вже починаю бачити: коли ж виліз, дивлюся і нічого не тямлю, мов сон якийсь. … А видно, над всіма є суд якийсь, по великій правді, і для мене гіркий.