Skip to content I голоси у них – нi, се не людськi голоси, а якийсь крик глухий, хриплий, немов дренькiт розбитого баняка. …
а все стадо в дикiм розгонi пирскає на всi сторони, тiльки одна, найбiльша – видко, мати тамтих – зiсталася в звоях вужа. …
Вiн чув якийсь темний, забобонний страх перед тими очима, – …
Моя бабка там жила з твоєю мамою, знаєш? Сам він був єдиним сином Гапона – двоюрідного брата Микули, рано втратив отця й матір, якийсь час сидів на отчому дворі, сплачував купу, яку батько одержав від Бразда, сину його Гордію, а там віддав за цю купу дворище й хижу, жив на дніпрових кручах, як птах, влітку живився рибою, взимку їв заячину, виверечину, всяку давленину. Саме там, де того наймевше можна було сподіватися. …
А ввіччю, либонь, стояв відтворений образ того, хто не здався, хто лишився таки там. …
потішав розгублений супруг – якийсь, може, бухгалтер, якоїсь, може, “Союзриби” або “Союззолота”. – …
А там, як відомо, лід. …
Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда. 