ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Там тебе вилікують. … Там вони повсідалися з Лаврентієм і почали про щось тихо балакати. … – Чи знаєш братію, що там мешкає? … Якийсь мимовільний острах раптом омив мені серце. … – Там до тебе ззаду квітка причепилася, – … Коли ж закрив я йому очі, то не зміг стримати сліз і проплакав над ним якийсь час, наче над рідним.