Результати пошуку слова: я-от
Улас Самчук – Марія
У неї чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от–от розів’ється, розцвіте й пізнає добро і зло. … Отак сидіти спокійно і слухати, як тато дихає, дивиться, як поволі жує, як ворушиться його борода і моргають вуса. … А я от ніяк не впораюсь. … От які є, Маріє, країни…» Марія думає. … От воно як. … От п’яний меле. … Я от і женюсь… Правильно.
ЛЕМ Станіслав – Фіаско
Отож я й мусив дозволити йому повернутися до Ґрааля одним з діґлаторів. … Пролітає над нами що вісім годин, саме тоді я отримав від нього зображення. … Анґус проклинав неповторну красу, яка його оточувала. … Лише закінчений невдаха міг звалитися в отвір гейзера, який між двома вибухами на мить завмирає.
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев
Отож я й думаю, що їхні малярі теж дуже любили bambini. … Звідти можна було наглядати за багажем, як оті дві pescecani[7] наглядали за своїм. … Отож я й не від того. … – А от я і його знайду! … От таких я люблю. … Гаразд, гаразд, от я й люблю, як найпослідущий сучий син», – … – Я й гадки не мав, що ти б хотіла отримати в дарунок якісь камінці!
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Було коло першої години сеї ж ночі, як молода красна жінка отамана Раду, Мавра, уступалася йому з своїм білим сином навіки з його шатра і його дороги. … Отаке роздумував часто-густо Гриць, особливо, як був молодим хлопцем; волікся неспокійно з вівцями з місця на місце і побирав за те від батька-матері лайку.
Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів
Отож року Божого 17… я беруся за перо й повертаюся думками до тих часів, коли у мого батька був заїзд «Адмірал Бенбов» і коли під нашим дахом оселився засмаглий старий моряк з рубцем від шаблі на щоці. … Так от, сер, я гадав, що знайшов тільки кухаря, а виявилось, що відкрив цілий екіпаж. … „Отож ясно, –