Skip to content Спинивши валку, ляхи спитали щось у Вишневського, і той, по пояс вилізши з карети, вказав рукою туди, де щойно зникли козаки. …
Чи не здається тобі, Григорію, що пси і слуги з одного тіста зроблені? …
В ушах — саме іржання, яке то затихає, то знов розкотисте дзвенить над річкою, неначе туга струна. то й казати годі — ті взагалі цілий час верещать мов попечені, так що знак вочевидь потребував іншого витлумачення, — …
ні зарівняти — ну, та й пощо б, зрештою?… Хай усі бачать, не без гордости міркувала собі мати, і може, за цією то прикметою, як знати, колись і впізнає дівчину той, хто їй на роду написаний, — – Іди ж хоч галушок попоїж, а то охлянеш! …
– Та бог з тобою, Івасику! …
А є ще й такі міста, як Берлін, Мюнхен, Данціг і інші, которі ще не «вже», але которі скоро будуть «вже»… Тоді про них і поговоримо. …
І вже в його орден Слави III степені, і медаль «За відвагу», і «Червона Зірка», та до того ще й чималенько подяк од командування. 