Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
Сонце схилялося вже до вечірнього пругу й золотило своїм жовто-багряним світлом і без того золоті, позаставлювані копами лани благодатного села. … Материна любов перемогла й страх, і сором: вона стала на тому, що — хоч би що — піде вона на хутір, — … — примовляв Яким і розповів мисливцеві історію Марка, що вже на той час заспокоївся.