Результати пошуку слова: іванов

Павло Іванович Печеніг, політолог! – Слухаю вас, Павле Івановичу! Павло Іванович знову трохи знітився, але взяв себе в руки. Павло Іванович потис її. Павло Іванович вийшов з кабінету і подався до готелю. Наступного дня наш молодий герой Павло Іванович мав першу зустріч із виборцями.

Кажу тобі – не треба… Ти не салдат, і я не на муштрі; зовіть мене просто: Семен Іванович.  – Се моя дочка, Семене Івановичу, – А Семен Іванович, дивуючись, і питається: –  – Моя, Семене Івановичу. – Се, Семене Івановичу, що ви мене, по ласці своїй, полюбили, – Семен Іванович!… Галочка усе з рук так і повпускала… – 

Требують Ничипора Івановича до військкомату в Косопілля, на завтра, то мене голова сільради послав.- Степка вдарила гумовими блискучими чобітками коня під черево, а він, наче й чекав цього: з місця рвонув галопом, тільки з-під копит полетіли грудки землі. – Вам прислали ваші ордени, Ничипоре Івановичу… –

іванове́цький – прикметник відмінок однина множина чол.

Якось віддалились, втратили тілесність химерні Іванові сповіді, ніби я геть постарів і згадую власну молодість. Сніп світла падав з розчиненого вікна в город — Іванова тінь маятником. Мабуть, завважили, що в двох попередіх розділках я спробував глянути на світ Івановими очима?

–  Добре вам, Олексію Івановичу,- і цареві краще не треба! – кричав Олексій Іванович.- Не кажіть нічого!  Та як ваша рука, поздоров боже, Олексію Івановичу, то й з тисячею справиться!- казали панки. Не любив Олексій Іванович не тілько волі, а й думки про волю – страх не любив.