Вінтер, витягшись у тоненьку переламану лозинку поштивості, вислухує його світлість графа Елленберга. Уста — половинка скибочки оранжі, накрита тонесенькою ниточкою. Біля столу в своєму “перманентному” спортовому сіренькому костюмчику, на тоненьких, кривеньких, широко розставлених ніжках стоїть Шпіндлер.