Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
до Євгена. Я розумів Євгена і мовчав. – Схоже на пергамент,- сміюся я з Євгена.- Нащо воно тобі? Щезнути ж із лабораторії, лишаючи для нічних розмов Шляхтича й Фрусіна,- це будь ласка, тому я потихеньку підштовхнув Євгена, і ми стали задкувати до дверей. Я штовхнув Євгена: адже Токовий натякав на Шляхтича.