Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
— перепитує Докія так, як перепитують люди, щоб іще раз чиєсь слово ствердило їхню певність. І пахне терпкою матіркою, що іще на корені, живою, повіває духом вогкої сорочки трудівника. — Іще б не співати. Обтяжений думками і надіями, поволі ходив полем, як ніколи іще ним не ходив.