Результати пошуку слова: Їхній

6 І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати. Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця, 13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.

Тепер мандрівники ще раз переконалися: їхній аеростат повільно й неухильно опускається. Навіть не море, а неозорий океан, берег якого не бачили й наші мандрівники, хоча їхній зір із вишини сягав сорокамильної відстані. І всі четверо щосили стали кликати свого товариша, але на їхній крик знову ніхто не відгукнувся.

Чому уламри у відчаї почали тікати, чому захрустіли їхні кості, чому розпорото їхні животи, чому передсмертний зойк линув з їхніх грудей, в той час як ворог захопив їхній табір і руйнував священні Вогні? Їхній нюх міг змагатися із нюхом звірів. Сміливість і впертість турів передались і нашим бикам, ослаб лише їхній розум.

У дверях аудиторії стоїть незграбний, широкоплечий Степура, їхній друг і однокурсник. І вже ті, що пройшли комісію, приймають його до себе, бо вже він їхній, він брат, друг по життю, а може й по смерті. Збіг, звичайно, випадковий, але схиляє на роздуми… Кінець їхній теж буде однаковим — ви переконаєтесь у цьому, —

Але на своїй планеті ступали вони легенько й голосу не сміли підносити, оскільки владар їхній, Архіторій, не знав міри в жорстокості. І вони були такі закохані у власну подобу, що увесь їхній світ був дзеркальний. Он їхній король у тисячу разів більший за корабель, а був одне ціле.

А вдома сонце завжди світило крізь листя, крізь густе гілля, лягало на землю мереживними блискітками, кропило зеленим сяйвом їхній дім, стежку від воріт, траву обабіч стежки, криницю з замшілим зрубом, березові й дубові дрова під високим піддашшям. Тепер везла своїх дітей по їхній землі.

Але для цих чотирьох чоловіків, які щодня спускалися з гір, де був їхній санаторій, важило, власне, й не саме вікно, і не оте дивно широке скло, і не викувана з чорного заліза рама, якою могли б пишатися на будь-якому європейському курорті. Він показав на Сивоока й Лучука, але вирлоокий і головою не ворухнув у їхній бік.

І перше, що він сказав при їхній першій зустрічі… О, Маріка ніколи не забуде тих слів!… Господар замку, сер Генрі МакАлістер, барон Норвіка, сидів за столом у своєму кабінеті й переглядав якісь папери. Сподівання радикалів на масовий наплив Конорів у країну, де править їхній родич, також не справдилися.

Обидва війська – азіатське й західне – зустрінуться поблизу міста Пі-Баїлос, у пустелі, щоб не перешкоджати працьовитим хліборобам землі Госен в їхній щоденній роботі. Вони тільки скромніші й недоступніші, що надає їхній любові особливої чарівності. Пам’ятай, що їхній вождь, Мойсей, –