ШКЛЯР Василь – Залишенець
Вони б давно з’їли їх із матір’ю живцем, та не зробили цього тільки тому, Що сюди ще міг навідатися Веремій. … Серце підказувало їй, що Веремій живий, інакше чого б ото замість небіжчика клали в труну лише його одяг? … І чи віщував він, чи ні, а наступної ночі хтось постукав у вікно – дрібно так, як це робив Веремій, –